Виявлення напрямів та перспектив особистісного зростання педагогів

 

Особистісне зростання педагога − це власна активність людини у зміні себе, в розкритті, збагаченні своїх потреб, творчості, всього особистісного потенціалу. Саморозвиток інтегрує діяльність суб’єкта, спрямованого на розвиток характеру, здібностей та індивідуальності.

 Професійне самовдосконалення спрямоване на реалізацію педагогом себе як особистості. Прагнення до самовдосконалення, самоосвіта є важливими чинниками професійного зростання педагога, що забезпечують розширення його творчих можливостей та пізнавальних інтересів.

Становлення педагога  як професіонала і суб’єкта продуктивної діяльності − це процес наближення до вершин професіоналізму, творчої самореалізації. Учені наголошують на нерівномірності етапів професійного становлення особистості, позначаючи її як індивідуальну траєкторію професійного зростання, професійну кар’єру.

Важливу роль у створенні творчої атмосфери в педагогічному колективі, удосконаленні професійної майстерності відіграє стимулювання діяльності педагогів. Професійне зростання педагогів безумовно призводить до покращення їх професійної майстерності, творчої самореалізації, підвищення компетентності та кар’єрного росту. Прагнення до самовдосконалення та самоосвіта є важливими чинниками професійного зростання педагога, що забезпечують розширення його творчих можливостей, пізнавальних інтересів та формування творчої індивідуальності.

Сьогодні в педагогічній та психологічній науці для характеристики професійної майстерності, широти інтересів педагога використовують поняття «компетенція», «компетентний». Актуалізуються завдання становлення нової професійної компетентності кадрів освіти, формування педагога нового типу і стилю професійної діяльності. Під професійною компетентністю педагога розуміють особистісні можливості педагога, які дозволяють йому самостійно й ефективно реалізовувати цілі педагогічного процесу.

Обов’язковими умовами розвитку й підвищення професійної компетентності педагогів визначають такі: врахування специфіки освітнього закладу та контингенту слухачів; наявність системи стійкої внутрішньої мотивації, гнучкого й оперативного стимулювання до професійного розвитку; систематичний моніторинг динаміки розвитку компетентності, характеру одержуваних результатів, а також вплив цих змін на рівень навчальних досягнень слухачів, їхній розвиток та відношення до вивчення предмета, ретельний відбір змісту теоретичних знань.

Професійне зростання, педагогічна майстерність розглядається як комплекс властивостей особистості педагога, необхідних для високого рівня професійної діяльності. У педагогічній діяльності розвивається і реалізується майстерність педагога, яку структурно визначають такі складові: педагогічна спрямованість особистості, професійне знання, здібності до педагогічної діяльності, педагогічна техніка.

Педагогічну спрямованість особистості педагога зумовлюють ціннісні орієнтації на себе, на засоби педагогічного впливу, на цілі педагогічної діяльності та колектив.

Професійне знання це основа професійного зростання. Воно складається із знання предмета викладання, його методики, педагогіки, психології. Рівень професійного знання оцінюється рівнем узагальненості всіх знань, глибиною засвоєння, вмінням використовувати їх на практиці. Здібності до педагогічної діяльності є нічим іншим, як відбуванням педагогічної дії з перебігом психологічних процесів, які сприяють успіху педагога.

Виділяються такі провідні здібності до педагогічної діяльності:

- комунікативні (повага до людей, доброзичливість, товариськість);

- перцептивні (професійна передбачуваність, педагогічна інтуїція);

- динамічні (здатність до вольового впливу і логічного переконання);

- емоційно-почуттєві (здатність володіти собою і вибудовувати педагогічну дію на позитивних почуттях).

Педагогічна техніка – це форма організації поведінки педагога. Вона ґрунтується на двох групах умінь. До першої належать уміння володіти собою (осанкою, мімікою, жестами), керувати своїми емоційними станами (знімати зайве психічне напруження), техніка мови (дихання, дикція, темп мовлення).  До другої групи належить уміння співпрацювати з кожним слухачем у процесі вирішення педагогічних завдань (організаційних, контактної взаємодії, стимулювання діяльності, тощо).

Для розвитку ініціативи і творчості педагога, поширення його досвіду, підвищення авторитету творчої особистості гарною нагодою є його творчий звіт, який відбувається у формі дискусії. На ньому він демонструє динаміку становлення своєї творчості, намагається допомогти присутнім зрозуміти найбільш ефективні методи навчання і виховання, ділиться своїми задумками, дає пропозиції щодо вирішення деяких проблем навчально-виховного процесу.

Отже, професійне зростання педагога забезпечується створенням умов для поетапного розвитку його творчої особистості, педагогічно доцільним поєднанням традиційних технологій, спрямованих на досягнення особистісно орієнтованої взаємодії, урахуванням індивідуальних якостей суб’єктів навчально-виховного процесу.

 

Матеріал підготовлено методистом ЦМК НМЦ ЦЗ та БЖД м. Києва

Поповою В.Ю.